В Законі «Про акціонерні товариства» закріплений термін «корпоративний секретар». До цього він не мав законодавчого закріплення, однак широко використовувався в актах ДКЦПФР.

Відповідно до ст. 56 Закону корпоративний секретар обирається наглядовою радою за пропозицією голови наглядової ради. Корпоративний секретар відповідає за взаємодію АТ з акціонерами та/або інвесторами. Робота корпоративного секретаря оплачується із загального бюджету наглядової ради.

Згідно зі ст. 51 Закону у разі відсутності наглядової ради її повноваження здійснюються загальними зборами. Таким чином за відсутності в товаристві наглядової ради, корпоративний секретар обирається загальними зборами. Закон також не забороняє делегувати це повноваження виконавчому органу товариства.

В статті 78 Закону встановлено, що саме корпоративний секретар (в разі його наявності) надає акціонеру копії документів товариства.

Загалом це все, що вказано в Законі про корпоративного секретаря. Дещо більше зазначено в актах ДКЦПФР, які, проте, затверджені до прийняття нового закону.

Відповідно до Принципів корпоративного управління, затверджених Рішенням ДКЦПФР від 11.12.2003 № 571, основними завданнями корпоративного секретаря є:

• забезпечення підготовки та проведення загальних зборів акціонерів, засідань наглядової ради та виконавчого органу;
• забезпечення надання своєчасної та достовірної інформації про товариство органам товариства та акціонерам;
• зберігання документів товариства, включаючи архів товариства;
• забезпечення зв'язку з акціонерами, у тому числі роз'яснення акціонерам їх прав, розгляд звернень акціонерів щодо порушення їх прав;
• надання органам товариства висновків та розробка пропозицій щодо приведення внутрішніх документів товариства у відповідність до Принципів корпоративного управління.

Окрім того рекомендується віднести до повноважень корпоративного секретаря функції секретаря загальних зборів, наглядової ради та виконавчого органу.

Таким чином, корпоративний секретар – це особа, яка відповідає за взаємодію товариства з акціонерами та органів товариства між собою, а також за вдосконалення корпоративного управління. На нього покладаються функції забезпечення обміну інформацією між товариством, акціонерами, іншими зацікавленими особами, та між органами товариства. В глобальному розумінні – це інформаційний центр АТ, де акумулюється значний обсяг інформації про товариство. Окрім того, корпоративний секретар забезпечує удосконалення корпоративного управління.

ДКЦПФР досить лаконічно визначає вимоги до корпоративного секретаря: корпоративний секретар повинен володіти необхідними для виконання своїх завдань знаннями, бездоганною репутацією, а також користуватися довірою з боку акціонерів.

Корпоративний секретар може мати різний правовий статус. Це може бути найманий працівник, або ж особа, що працює по цивільно-правовій угоді. Закон дозволяє обидва варіанти.

Багато правників схиляються до думки про перевагу корпоративних секретарів – адвокатів, які працюють з товариством по цивільно-правовій угоді. Такий варіант повністю задовольняє вимоги, що ставляться ДКЦПФР та має ряд переваг. Адвокати за визначенням повинні володіти необхідними знаннями, мати потрібний досвід роботи, гарну репутацію, та в повній мірі може користуватися довірою акціонерів.

Також існує ряд переваг. Зокрема, адвокат може бути справді незалежним від виконавчого органу товариства, оскільки не пов’язаний з ним трудовими відносинами. Для адвокатів встановлені професійні права і гарантії їх діяльності, що додатково можуть використовуватися. Також адвокат зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю, що також поширюється і на його діяльність в якості корпоративного секретаря. А документи, пов'язані з виконанням адвокатом його обов’язків, не підлягають оглядові, розголошенню чи вилученню без його згоди, в тому числі і документи, які адвокат може зберігати як корпоративний секретар.

В будь-якому випадку запровадження посади корпоративного секретаря є позитивним моментом для АТ та буде сприяти кращому обміну інформацією в товаристві та уникненню конфліктів з акціонерами.